Охорона, відновлення та постійна робота над покращенням зеленої інфраструктури стали невід’ємною частиною просторового планування сучасного міста. Більше 50% біологічно активної площі у ньому, зазвичай, займає трав’яна рослинність природного або штучного походження. Коли ми вживаємо “штучний” – йдеться про газон. 

Відповідно до класифікації в Україні, газони бувають декоративними, спортивними та спеціальними. Догляд за ними регламентується низкою нормативно-правових актів державного та локального рівня, що водночас створюють як обмеження, так і можливості вивести громади на новий рівень у просторовому плануванні. Та на заваді цьому часто стоїть ніщо інше, як “суспільний” запит мешканців міст. 

Малюючи в уяві ідеальний газон, ми схильні посилатися на візуальні образи, нав’язані масовим культурним продуктом. Ідеально зелені, ідеально рівні, ідеально доглянуті газони підкреслюють і доповнюють архітектурні ансамблі на сувенірних листівках, залишаються незамінними у демонстрації дозвілля молоді у кінострічках. Однак функціонал газонів виходить далеко за межі естетики та рекреації, а отже навіть у цій темі є місце для роздумів про diversity and inclusion. 

Щиро сподіваємося, що представлений у цьому дослідженні огляд правової бази, проблем, добрих практик та рекомендацій сприятиме активізації публічної дискусії про роль газонів в умовах зміни клімату, постійного зростання міст та пов’язаних із цим соціальних викликів.